Хто повелів

Стукіт коліс, вокзальний перон,
Погляд очей, близьких двох людей.
Сум і прощання, цілунки й цілунки,
Тихо кружляють навколо сніжинки.
Танцюють для нас останній свій вальс,
Гіркий біль розлуки, прийшов до нас час,
Знаю, що хочеш ти, любий, сказати,
Твій і без слів, вмію погляд читати.

Приспів:
Хто повелів, хто так сказав,
Хто долю написав.
Чому, скажи, довгі роки
В розлуці ми?..
Чому, скажи, там, де є я,
То там тебе нема?..
Чому, скажи, там, де є ти,
Мене нема?..

Не день, не місяць, а вже роки
Ми не разом, немов дві ріки.
Пройде не одна, може, довга зима,
І відцвіте своїм цвітом весна.
Не вір розлуці й злим язикам,
Ти не один, мій любий, не сам,
Буду чекати тебе, все життя,
Бо ти- мій коханий, а я твоя!

Приспів.

Чому, скажи, там, де є я,
То там тебе нема?..
Чому, скажи, там, де є ти,
Мене нема?..

Поділитись сторінкою: