Пісня Пацифіста

В армію не піду, я – не піду
А якщо не піду, воювати не буду!

Був я слюсар заводу "Червоний Прогрес"
Саме тоді я косив на енурез
Соромно, скажете? Може, й так
Але кожен хлопак жив тоді тіки так
Не ликом шитий був я індивід
Вигляд робив, ніби повний інвалід
У сімнадцять років всі були хворі
Бо кожна хвороба – твій крок до волі
Бай, бай, армія, баю-бай
Бай, бай, армія, гуд бай!
Бай, бай, армія, баю-бай
Під пацифіста без мене засинай

Я, ти, він, вона – всім хана
А якщо війна, я – у шафі, мене нема
Хочу захищати я тільки свою мати
Планую я і далі так тримати
Лежав у лікарні, косив я на серце
Став я там чемпіоном по деберцу
Білий квиток мій – гарна ксива.
А ви кажете – альтернатива...
Око за око! Зуб за зуб!
Кров за кров! Верба за дуб!

Смішно про це розповідати вам
Для більшості громадян я – лише хам
До храму не ходжу, БАМ не будував
За чужі гроші я в людей ніколи не стріляв
Є така такса – битися за бакси
Але я не тої касти, я не тої раси
Все! Що кольору хакі
Звик я одягати нижче сракі.

Поділитись сторінкою: