Плач Ярославни

Рано в Путивлі та й на заборолі
Плаче княжа жона;
То Ярославна просить вітра в полі -
В'ється, б'ється луна:
"Вітре, одвій од полків наших
Половецьку стрілу,
Щоб моя радість порохом не впала
На суху ковилу!..

Приспів:
Я зегзицею стану —
Закричу, заячу,
Над Каялою рано
По воді пролечу -
Князю Ігорю рану
Замолю, зашепчу..."

Рано в Путивлі - ой, далеко чути -
Плаче княжа жона;
То Ярославна у Дніпра-Славути
Помочі виклина:
"Дніпре, не кинь ти мого лада
В половецькій біді,
Щоб я до нього сліз не посилала
По твоїй по воді!..

Приспів.

Рано в Путивлі жалем серце крає -
Плаче княжа жона;
То Ярославна сонця докликає,
Що над морем зрина:
"Сонце, спинись, не пали дуже,
Не висушуй степів,
Щоб у неволі, в половецькім полі
Спраги князь не терпів!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: