Балада про Київську калину

Кий, Хорив, Щек - пливли у світ,
І Либідь, їх сестра,
Побачила калини цвіт
Над схилами Дніпра:
"Погляньте, браття, як цвіте
Цей дивовижний гай!
Хай місто Кия тут зросте.."
І Кий сказав: "Нехай...".

Приспів:
На кручах Славути – Дніпра
Цвіте білим цвітом калина -
Символ Любові, Добра
І України.

З'явилось місто восени,
Де Кий сказав "нехай".
Відтоді Київ щовесни -
Квітучий диво-гай.
Відтоді для усіх слов'ян
Калина – оберіг,
Бо ще найперший князь киян
Калиноньку зберіг.

Приспів.

І як ні нищила "орда"
Наш працьовитий край,
Калина вічно молода
Відроджувала рай.
І навіть той, хто сил не мав,
Поповнював ряди...
Щоб дух Свободи не зникав,
Калину посади!

Приспів.