| |
Яблука доспіли, яблука - червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду - і, може, більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, -
А тепер у серці ось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка зoлота.
Гей, поля жовтіють і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить...
Поцілуй востаннє, обніми востаннє:
Вміє розставатись той, хто вмів любить. | |
