| |
За вікнами день холоне,
У вікнах перші вогні,
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів,
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг,
І срібло свого полину
Мені поклади, мені поклади
До ніг...
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти найміцніший сперся,
Спочив на моїх устах,
А я поцілунком теплим
М'яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум'яне пекло
В очах і думках твоїх.
А завтра, коли простори
Проріже перша сурмa,
Задимлений чорний морок,
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою,
Я плакати буду пізніш,
Тобі ж подарую зброю -
Цілунок гострий, як ніж.
Тобі подарую зброю -
Цілунок гострий, цілунок гострий,
Як ніж...
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчання
Уста ріжучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.
За вікнами день холоне,
У вікнах перші вогні,
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою, ненависть свою
І гнів... | |
