Дві зорі

Уже зів'яли білі квіти осені,
Уже верба схилилася до сну.
Але по стежці споминів і досі ми
Шукаємо усе свою весну.

Уже птахи курликнули із вирію
І щезнули у сірій далині.
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?

Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Вечірнім сумом вже стежки застелені,
Та все одно, та тільки все одно,
Щоб не згубилась ти в осінній темені,
На цілу ніч я засвічу вікно.

Знайди його між сотні інших вогників,
Постукай легким дотиком руки.
І притулюся я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.

Приспів.