| |
Це було в грудні минулого року,
Ти взявши за руку, мене взяв за руку...
І більше не могли ми терпіти розлуку,
Коли йшли за руку... Ми йшли за руку...
Мабуть ми зловили хімічну сполуку,
Коли йшли за руку... Ми йшли за руку...
Все було б добре та ти, чорт забирай,
Її теж взяв за руку...
Як добре, що маю найкращого друга,
Якому подзвоню вночі, він - сова.
І через годину він просто приїде,
Я йому скажу наступні слова:
Приспів:
Поведи мене у тиху хатку,
Давай підемо у Франик у Десятку!
Діставай із книжки всі закладки,
Я знаю, ти - мій друг!..
Знаю, ти - мій друг!..
Поведи мене у тиху хатку,
Давай підемо у Франик у Десятку!
Діставай із книжки всі закладки,
Я знаю, ти - мій друг!..
Не тримаєш інших рук!..
Де ти була? Я би зводив в місце
Тебе, де сотні див,
Де ти була? Не розбудив,
Бо у твому сні тебе ловив.
Де ти була? Блукала, як оси,
Що летіли в полі восени,
Зі стометрівки бічним зором
Бачу, полетіли голуби.
Я люблю лате, но чай твій пив,
Знову пропустив всі вже поїзди.
Ніби струни ліри грали в мене,
Як дзвоню до тебе - це гудки.
Яка би ламана не була,
На ратуші плавала ти, мала.
Замаланив я тебе, ага,
Вот і наша сторі лав!..
Як добре, що маю найкращого друга,
Якому подзвоню вночі, він - сова.
І через годину він просто приїде,
Я йому скажу наступні слова:
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
