| |
Босими ногами проходили ми по полю,
Восени тримали, як світанок нашу тую волю.
Ми стояли і курили, тому світу усміхались,
Де були добрії люди з кожним ми вітались.
Ми дивились в небо, вічність затуманить мрії,
В кожного свої бажання, в кожного свої мотиви.
Хай туман нас затуманить навесні розвіє,
Кожен з нас за перемогу, в серці тільки віра!
Приспів:
Ти трохи ще поспи, воно тебе тримає...
Ти трохи ще поспи, де та весна питає...
Ти трохи ще поспи, там де теплії ночі...
Ти трохи ще поспи...
Ще трохи і буде перемога!..
Почекай ще трохи!..
Ще трохи!..
Йшли трималися за руки, не дивились що позаду.
Вічність сонця зігрівала, кожному дало пораду.
Ти повинен бути там, де будуть твої діти,
Там де буде вічна радість, там де буде сонце гріти.
Це твоя земля, ми стоїмо за неї разом
Ми складаємо про неї невидуманії фрази.
Хтось у небо відлітає, хтось лишається із нами,
Запали свічку на згадку, хто не бачить мами.
Приспів.
Серденько, тримайся, ми тебе саму не кинем,
Твої доньки та сини у тебе сильні, лише в тебе вірим.
Ще не раз пройдеш по полю, що засіяне хлібами,
Ще не раз побачиш сонце що сліпитиме очами.
Ще не раз триматимеш за руку ти свою дитину,
Ще не раз побачиш очі, і почуєш її мрію.
Вже не довго нам лишилось, сльози наші проливали,
Почекай ще трохи рідна, Україна мати.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
