Примітки:
Колядка стародавня: Українське Різдво Світа.
Буде в Тебе Господь на Вечері.
Жертви для Бога як реліґійний ідеал.
В Українських Різдвяних віруваннях виступає виразно шанування Найвищого Єства. Це Найвище Єство уявляється народові в троякій ідеї, відповідно до культурно-історичних наверствовань, що зложилися на Староукраїнське Свято Різдва:
- шанування Найвищого Єства, загально прочутого, без його визначення;
- шанування Найвищого Єства в Небесній Трійці (Місяць, Сонце і Дощик; Місяць, Сонце і Господь) — і шанування Найвищого Єства в Астральній Трійці;
- шанування Найвищого Єства, затемнене ідеями шанування Прадіда як народного Предка-культуроносця. Це шанування Прадіда перенесено або на шанування Астральної Прарідні, або на Місячне шанування Прадіда, або розвивається в чисте шанування Місячне з затраченням первісної реліґійної ідеї.
Першій ідеї Найвищого Єства віддає нарід пріміціяльні жертви первісних (культурно) плодів земних: зерна, — пшениці, проса, бобу..., всякого збіжжя в первіснім, неперетворенім виді, — та садовини (овочів).
Другій ідеї належать первісні жертви хліба, який є плодом пізнішої господарської доби, а своєю подобою нагадує Астральні Світила.
Третій прояв шанування не є зв'язаний з ніякими жертвами.
Цим реліґійним шануванням у збірнім вислові, трьома цими відмінами ріжняться Українці від усіх окружаючих їх племен, слав'янських і чужих.
Ціла оця Різдвяна реліґійна ідеольоґія відбивається, як в дзеркалі, в Колядках і Щедрівках — і що, чого не домовляють Різдвяні обряди, чого не висказує словами Українська рідня, це дзвенить піснею в душі народу. Для того аж при основнім розгляді Колядок і Щедрівок буде можна цю душу народу краще спізнати.
Українські первісні жертви "на Боже" та інші. Ідея первісних жертв є загально прийнятою і удержуваною Українським народом. І досі лучаться часто з Українськими християнськими обрядами жертви, так звані, "на Боже" (може значити і — на, бери Боже): первенців худоби або овець, перших звоїв полотна (власного виробу) ... . Сюди належать загально поширені народні жертви хлібні, що-осени, як первісні подячні дари-жертви з осінніх зборів збіжжя. Нарід не покушає "нового хліба", — з нового зерна, — поки не принесе жертви хлібної до церкви (звичайно, на поминку за померлих).
До жертв первісних належать Віночки або Китиці з перших цвітів, приношені до церкви на освячення у визначніші літні й осінні Свята; так само Віночки, пускані на воду в народне Свято Івана Купала. Мотив пожертвування Віночків і пускання їх на воду в день Івана Купала є подвійний — це жертва цих перших рослин і цвітів, якими так тішиться і кожна людина і худібка серед літа — і це шанування животворної Води, без якої тої буйности і краси рослин не було б.
Українська ідея в паленні вогнів на Івана Купала лежить правдоподібно в спаленні на жертву Богові перших пожитків літньої природи та в запобіганні Божої ласки і помочи на час грядучих жнив.
Такою ж первісною жертвою є обжинковий Вінець, несений на голові найліпшою жалею, серед обрядових обжинкових пісень; дарма що з цим первісним обрядом злучилося пізніше шанування Прадіда та Місяця.
І розпочинаючи сійбу восени, кидає Український сівач першу жменю насіння в чотири напрями світа, на землю, як жертву для Бога. Зовсім у цей сам спосіб кидають рільники архаїчного гамітського племени Кунама перші плоди своєї господарки, зерно дурра (durra), по землі як жертву подячну Богові.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Читати листки з приводу цієї Пісні:
Стежки до інших листків про Українські традиції.
|
