Твої вікна на схід

Твої вікна на схід
Відкриваються рівно під вечір,
Моє серце на захід
Рветься майже щодня
І не зліпиться те,
Що було до цих пір недоречним,
І не встигне пісок
Запустелитись круг вівтаря.

Ти живеш, як по рунах,
Або як підкаже сумління,
Я живу від світанку
До ранньої чудо-весни.
Ти прокинешся і босоніж
Вийдеш на іній,
Я не зможу наповнити
Кольором всі наші сни...

Невідомий мудрець
Запускає змія у небо,
Йому років зо п'ять,
А більше не треба, мабуть,
Хто колись обирав
Цей прострочений мічений жереб,
Той, напевно, спізнав
Де є правда, а в чому є суть.

І коли ти знайдеш всі книги,
Яких я не автор,
Коли ти зіграєш сонати,
Де я не акорд,
Різниця у тім,
Хто К2, а хто місячний кратер
І немає різниці -
Хто чий перекриє рекорд.

І одні скрізь кричать,
Що вже надто пізно,
Інші упевнені,
Що їх час не настав,
Ми дуже схожі, але надто різні:
Вода, земля і сонце
Поєдналися в сплав...

Поділитись сторінкою: