Примітки:
Пояснення від "Кому вниз":
Вежа - це символ відстороненості, намагання дивитися збоку. Біла вежа - це вертикаль тебе самого, але відсторонена вертикаль. Вежі спрацьовують як об'єднання між землею і небом, принаймні це найбільший позитив цього символу.
Звір зі сторони християнства - це сатана. Світ є також звіром. Людина завжди намагалась приборкати цей світ. Як тільки вона припиняла це - світ наступав на неї. Звір - це природа. Якщо ти не приборкаєш її - вона житиме напротивагу тобі.
Панни край осанна, пломеніла рана. То сходила рана, бо народжена була не її лоном. А тут починається казочка. Увесь світ - її. Тільки рана в небі не належала панні. Лоно - це поверхня землі. Тільки людині притаманно говорити про бажання приборкати природу. Ти її ніколи не приборкаєш, тому що ти сам - частина тої природи. Усі ці намагання привласнити створені самою людиною, її уявою. Тобто звір, як частина самої природи створений її думками і відчуттями.
Сходом - п'є, згодом - звіє. Сонце сіло, наступила ніч. Звір, якого сам ти придумав, знищив сонце.
Сіє рана зерна жовтих лез. Рана - це сонце, що сіє промені.
Світом білих веж, світом, що не має більше меж. Дуже класно думати по те, що не має меж, класно, коли стіни відсутні.
Сину, то є тільки біль. Гине у тім болю лине кволий посміх. Коли мій син народився, я його привчав до того, що почуття болю - це не так страшно. Це просто фізична реакція на неприємні тобі доторки, або на приємні. І наскільки б не був сильним біль, вийти з цього стану завжди можна. Біль в конкретній кількості породжує приємні або неприємні відчуття. Доторк до руки - це той самий біль, але в меншій порції. Це поняття незрозуміле.
Біль - це символ реакції. От якщо людина бачить, вона реагує, якщо чогось не бачить, у неї реакція відсутня. Біль - один з найкращих виявів реакції на все, що навколо тебе, або всередині тебе.
Болю зір сіє зорі. Кожен доторк, кожне відчуття - все, що викликає біль, воно породжує наступні світи, наступні враження. І ти створюєш не тільки звіра тут, поруч із собою, але і свій світ, який не має меж.
Іншим разом про цю ж пісню:
Світ відчуження, що вишкірився супроти природи й спробував приборкати її, будучи її частиною. Це химерне бажання поглинає навіть сонце, що не є частиною звірячої плоті. Біль, як реакція на контакт із чужорідним тілом, відкриває інші чуттєві безмежні світи. Уява болю народжує нові землі-лона, на яких знову намагається привласнити речі, створені Богом.
|
