Що буде

Перші промені світанку мене випроваджують
І змерзлі діти, що на чорний хліб чекають,
І тихе місто, що у сні лиш спокій знаходить,
І автострада, що в якийсь-то новий світ виходить.

Не є запах чорної кави те, що мене будним тримає,
Ані клята цигаретка, що так марно догоряє.
Що буде?..

Час прийшов іти в дорогу - знову в далеку путь,
Хоч цього разу не ста років довгу, але подібну і тяжку.

Не журить мене шалена думка: про кого снить тепер вона,
Бо було те, що мало бути, а що далі станеться...
Що буде?..

І де тепер подітись, куди мені літати? -
На це потрібно є відваги,
У білий світ мені іти або втікати
До свого дому, чи від своєї хати...

Поділитись сторінкою: