Стоїть пшениця, як Дунай

Стоїть пшениця, як Дунай,*
Дорога біла в поле кличе,
А ти від мене не ховай
Своє замріяне обличчя.

Приспів:
Я тут стояв колись сумним,
Коли прощався з нашим полем,
Та сум розвіявся, як дим,
Бодай не снився нам ніколи.

Бринить на колосі роса,
Десь птаха стомлено кигиче.
Кохані очі — небеса,
Волосся — золото пшеничне.

Приспів:
У полі свій сріблястий май
Зіркам показує тополя.
Стоїть пшениця, як Дунай,
Стоїть любов моя край поля.