| |
Зігнулись сосни, сходячи на гори,
Втомилися вони на висоті,
А ти сказав: "Щоб краще бачить море,
Давай на скелі взберемось круті".
І ми йдемо, рвемо гірські ромашки,
Радіємо блакитній далині,
Хоч дихати мені буває важко,
Та не спинюся я на крутизні.
Я близько так дивлюсь тобі у вічі,
У них чаруючий, великий світ,
Вони мене все вище й вище кличуть
Під плавні злети ялинових віт.
Де легко велетень орел шугає,
І видно море райдужне ясне,
То правда: хто любов у серці має,
Той всіх вершин у світі досягне. | |
