Рапсодія

Рапсодія ранку, симфонія смутку, 
В минуле вертає покинутий рай. 
Червоне проміння запалює скрипку 
І пробуй клавіші синій рояль. 

Вже ніч догоріла, мов свічка кохання, 
Потреба похмілля розвіює сон 
І музика Баха, і музика Брамса, 
І віденських  вальсів печальний сезон. 

А сльози не в ногу танцюють ламбаду 
І змішують звуки з вином самоти. 
Іде гільйотина хвилини прощання, 
Буття з небуттям переходить на "ти". 

Мої поїзди вже стоять на вокзалах, 
Хвилюються ноти рожевих вітрил. 
Про все, що погасло, я дам тобі знати 
На синім роялі автографом крил.