| |
І хоч кругом весна, на серці в мене осінь.
І все, що було досі, пішло десь в забуття,
Тривожиться душа, лише зів'ялі рожі
Лишились при дорозі на згадку того дня...
А рожі так у слід тобі гляділи,
Тремтіли сльози їм на пелюстках...
І хоч кругом весна, голови похилили.
І сонцю не зраділи, бо в серденьку туга.
Не плачте рожі, ви квіти гожі,
Вже усміхнулась до вас весна.
Лиш я страждаю, весни чекаю,
Хоч знаю, що не прийде вже вона. | |
