Синові на Миколая

Зима така тринадцята
З колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле,
Сьогодні не зважай, —
Бо десь за перелазами,
Бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож
Рушає Миколай!

Як солодко чекається
Гостинців під подушкою,
Але у час святковості
Назавжди ти затям, —
Щоб не прийшов поганий      |
Той Антипко із тітушками, — |
Потрібно бути чемними       |
І чесними всім нам!         | (2)

І байдуже, що тато твій
З колючою щетиною,
Що пахне незвичайно так
Він димом барикад, —
Бо стоїмо ми з хлопцями,    |
Що стали побратимами,       |
І знаємо — не ступим        |
Ні кроку вже назад!         | (2)

Цілую твоє фото я
Губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти
У вранішній імлі, —
Ще свого Миколая ми         |
Разом зустріти встигнемо    |
На кращій на оновленій      |
І звільненій землі!         | (2)

Поділитись сторінкою: