Батарейка

Опале листя кружля,
Ніяк дощ не вщухає.
Усе про те промовля,
Що вороття немає...
Що вже не Золотко я,
Ти не Зоринка мила,
І у коханні в нас
Батарейка сіла...

Я за тобою журивсь,
Коли ми розлучались,
Крізь відстані та крізь сни
До мене ти верталась.
Та тільки доля лиха
Одразу все змінила,
І у коханні в нас
Батарейка сіла...

І ніби все, як завжди,
Все та ж у чашці кава,
І з крана цівка води,
І той стілець кульгавий.
І знов канарка співа,
Як сонце засвітило.
Лиш у коханні в нас
Батарейка сіла...

Поділитись сторінкою: