Про Супруна козака

Ой, не знав козак, ой, не знав Супрун,
А як славоньки зажити.
Гей, зібрав військо славне запорізьке
Та й пішов він орду бити!

Ой, у неділю рано-пораненьку
Супрун із ордою стявся,
А в понеділок, в обідню годину,
Сам в неволеньку попався.

Ох, і ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої прегромкі рушниці?
Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
Сам я молодий у темниці.

Ох, і ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої воронії коні?
Гей, мої коні в хана на припоні,
Сам я молодий у неволі.

Ох і виведіте мене, виведіте
На Савур-могилу,
Гей, нехай стану, гляну-подивлюся
Я на свою Вкраїну!

А з тої могили видно всі країни,
Сиз орел літає,
Гей, стоїть військо славне запорізьке
Та, як мак, процвітає!

Поділитись сторінкою: