| |
Осінь кидає в простір багряне
Листя і зачаровує серця...
Просить, у неба просить ще трохи
Сонця, багаття, що недогора...
Падає, падає листя
Спогадів і мрій,
Малює, малює кришталь
На кінчиках вій...
Щастя, шукати щастя, хіба можливо -
Лиш сльози втрачених зусиль...
Вдасться, а може вдасться?
Одну спинити з посеред
Тисяч сотень хвиль?
Падаю, падаю на килим осені
З крапель дощових...
Вимолюю, вимолюю прощення
Поки біль не стих...
Осінь, вогняна осінь, палає в грудях
І в ній згорає страх...
В косах, у її косах - вітер свободи
Злітає ввись, неначе птах...
Падаю, падаю на килим осені
З крапель дощових...
Вимолюю, вимолюю прощення,
Поки біль не стих... Поділитись сторінкою: 
| |
