| |
Ми можемо все життя провести на мітингах,
Мати принципи й переконання, правила й тон,
Ніколи не зв'язуватися з церквою і політиками,
Боротися за введення фемінітивів у лексикон.
А можемо знайти на Солом'янці гарну жінку,
Забити на трабли, які ніколи не зникнуть, повір,
Опустити жалюзі, на три замки закрити хвіртку,
І до ранку займатися дослідженням чорних дір.
Зрештою, виявити, що в жінки блискучий розум,
Більше ніж в тебе серце, вдало підібраний смак,
Інколи вона говорить віршами, іноді цитує прозу,
Зрештою, лишає на шиї твоїй червоногарячий мак.
Ти розумієш, що падаєш, та не просиш допомоги,
Рятівні кола для слабаків і вона розділяє цей шлях.
Звісно, ми можемо все життя нарікати на дороги,
Забуваючи спитати себе, чи з нами все так.
Ми можемо не пропустити жодної акції протесту,
Боротися за толерантність і рівноправ'я меншин,
Зайнятися в знак непокори перед кабміном сексом,
Поставити на Повітрофлотському пару гільйотин.
А можемо знайти на Соломі в сквері вільну лавку,
Й дивитися на захід сонця крізь кучми осінніх крон,
Цілуватися на очах в пенсіонерів безперестанку...
А що? Це теж акція прямої дії: наша з тобою любов! Поділитись сторінкою: 
| |
