| |
Коли збиравсь за море від'їжджати,
Шукати щастя-долі на Землі,
Немов смерека на порозі хати
Стояла в горі вистраждана мати
І зводила до неба мозолі.
Приспів:
Не покидай мене, моя дитино,
І отчого подвір'я джерело.
На світі є одним-одна Вкраїна,
твоє життя, і правда, і крило.
Яке б мене не терло люте лихо,
домівки світ у серці не зачах.
Давно немає батьківської стріхи,
а мамине оте благання тихе
я і донині чую по ночах.
Приспів.
Прости мені, моє ти Прикарпаття...
І вік минув. Довкола чужина.
О, тяжко, важко на чужині, браття,
палахкотить в душі святе багаття,
як голос неньки знову долина.
Приспів. | |
