А я свого миленького

А я свого миленького
В військо виряджала,
А я йому, гей, зозулечку
Та й подарувала.

А я йому зозуленьку,
А він соловейка,
Щоб йому, гей, жить легенько.
Мені веселенько.

Затопила, закурила
Мокрими дровами.
Нема мого, гей, миленького
З чорними бровами.

Ой, візьму я відеречка
Та й піду по воду,
Там мій милий, гей, чорнобривий
Бреде через воду.

Ой, засвіти мені, мила,
Восковую свічку,
Нехай же я, гей, перебреду
Тихий Дунай-річку.

Ой, рада б я, мій миленький,
Аж дві засвітити.
Та боюся, гей, батька, неньки,
Щоб не розгнівити.

Не поможе, мій миленький,
Восковая свічка,
Бо розлився, гей, тихий Дунай
Ще й бистрая річка.

Поділитись сторінкою: