Зупинити Війну

Стіл накритий старою картою.
Зрадливо мерехтить вогонь ліхтарика.
Молюся на малюнок своєї донечки,
Де зелень дерева, хатинка й сяє сонечко.

Ніч зімкнула свої лещата.
Здригається земля прийнявши постріл ката.
Зриваюсь на алярм із бліндажа до бою,
Стискаючи в руках свій автомат до болю.

Чи маємо ми сили зупинити цю війну, мій брате?
Скільки ще летітиме свинець у наші хати?
Чи знаємо напевне де ворог наш сидить?
Чому кричить солдат у сні, чому рука тремтить?
Дітей сльозами гріє мати, горем голосить.
Не повернеться батько, десь у полях лежить.
Лелека не зів'є гнізда для малих лелечат.
Не подарують хлопці квітів для своїх дівчат.
Чи зможемо ми вдома зустріти ту весну?
Ми мусимо закінчити війну, мій брате!

Постріл! Черга!
Товариш впав!
Приймай Небесна сотне до своїх лав
Ще одну душу.
Ще одне ім'я
Свічкою горітиме.

Чи маємо ми сили зупинити цю війну, мій брате?
Повернути усмішку дітей у наші хати.
Зустріне мати сина із хлібом на столі.
Заколоситься жито, защебечуть солов'ї.
Ми мусимо закінчити війну, мій брате!

Поділитись сторінкою: