| |
Сідай, коли прийшов,
А як вже сів - то слухай
Про те, як мені друг
За жінку дав у вухо!
З хлопакою отим
З дитинства ми дружили,
Коли ганяли м'яч –
В одні ворота били!
Зростали, як брати,
Через будинок жили,
Хороше і лихе
Завжди на двох ділили.
Списати на контрольній,
Комусь вибити щелепу –
Завжди він був готовий
Допомогти в халепі!
Приспів:
Зі зламаним пальцем
Кулак непевно б'є,
Без боцмана човен
Далеко не пливе,
Слабкий той вояка,
Якщо один у полі,
Без грошей зможу,
Без друзів – ніколи!
Ми мали спільну мрію:
До Африки, на плоті!
Мис доброї Надії,
Тоді назад в Європу.
Та друг якогось літа
На кралі оженився,
А що не мав де жити –
То в мене оселився!
Зібрав я свої речі,
Що щастю заважати?
Дістанусь сам в Кейптаун,
Лишу на друга хату!
Та не щастить – в дорозі
Обчистили до нитки,
Мій закордонний паспорт –
То всі тепер пожитки.
Приспів.
Щоб якось заробити
На хліб і на дорогу,
Я мусив посуд мити
І кланятися в ноги.
Та ось на Батьківщині,
Вже на порозі дому,
Стрічає друга жінка:
– А ми хіба знайомі?
Не стерпів я образу,
Гукнув у двері: – Друже!
То на ось цю заразу
Зміняв ти свою душу?
У відповідь отримав
Із мотлохом валізу,
Ще й кулаком у вухо:
Не ображай "маркізу"!
Приспів.
Минуло кілька років,
Я звівся сам на ноги.
Розпочинаю вдруге
До Африки дорогу:
Спускаю пліт на воду,
Готові провіанти,
Залишилось вітрилу
Щоглі прилаштувати.
Та ось знайома постать:
Худий, на штанях латка,
Вдвох краще, ніж одному,
Я теж тепер безхатько!
Приспів.
Без друзів – ніколи! | (10) Поділитись сторінкою: 
| |
