Моя ти

Тебе пригорну я до себе,
А очі твої ніжно світяться.
Ти кажеш: "Не треба, не треба, |
Бо зорі весь час на нас дивляться." | (2)

"Моя ти" - шепчу я до тебе,
А серце від щастя не чується.
Ти кажеш "Не треба, не треба, |
Бо вітер крилатий почує це". | (2)

Я глянув в твої очі неба,
Ти ніжно мені посміхнулася,
Сказала "Не треба, не треба" |
Й до мене сама пригорнулася. | (2).

"Моя..." - шепочу я до тебе,
А серце від щастя не чується.
Ти кажеш "Не треба, не треба, |
Бо вітер крилатий почує це". | (2)

Поділитись сторінкою: