На Подільськім узвозі

Мерзнуть сльози мої на морозі,
Від морозів шибки у траві,
Снігопад на Подільськім узвозі
Засіває дороги криві.
Визирає старенька бруківка,
Хоч біліє снігами узвіз
І натомлено хилиться гілка,       |
Не забувши надії чиїсь.           | (2)

Ліхтарі у добу вечорову
Проникають тепло до сльози,
Може, я недоречну розмову
Про весну буду з часом вести?..
І почується на Оболоні,
Як сльозина паде із щоки.
Сніг пухкий вже зника на долонях, |
Бо говорять весною гілки.         | (2)

Знов запіняться ніжно дерева,
Залунає весела струна
І співатиме днина квітнева        |
Про любов, що дарує весна!        | (2)

Поділитись сторінкою: