Німкеня Марта

Блискавка сукні змійкою вниз,
Розпещені стегна лоскочуть мій низ,
Павутиння панчошне – візерунок тюрми,
Був би вільним гусляром...
Та в мене є ти!

Моя писана лялька Марта -
Німкеня доріг,
Комірець чужинським барабанам,
Ніж бід серця попід бік.
Мальовничі вуста, мов ясиром,
Мене задовольнять,
Зараз пиво, а було і хлібом
Схибиш, не запам'ятать.

Ланцюжок мого срібла
Навшпиньки в корсет,
Валіза багатства у човні сих щелеп,
У кислотні кольори веселка вбралась,
То розквітла у ганка жоржина,
Собі маком здалась.

Моя месія, Марто,
Бразолійність в очах,
Всі казки біля багаття
Бринять, приносять їй жах,
То обабіч кордону Великого
Вартовії стоять,
Якийсь йолоп ворожку у лісі
Хоче кеп покохать. Буде лихо!..

Всі кульбаби у повінь,
У червневії дні
До вимоги завмерли,
Загасили вогні ліхтарів кришталевих,
Обійм й почуттів,
Ми лузали насіння,
А хтось янгола вбив...

Поділитись сторінкою: