Примітки:
РОЗСПІВ: Ой- гра-ло- Мо-ре- в Не-ді-лю- ра-но- Дай- Бо-же-
Ой- гра-ло- Мо-ре- в Не-ді-лю- ра-а-но- Дай- Бо-о-же-
Колядка стародавня: Українське Різдво Світа.
Тогди не було Неба ні Землі.
Ой но на Морі Павутиноньки.
Радуйся Земле Коляда їде!
Храм Українських і загальнолюдських мрій. Хоч зараз велика частина Українського народу, особливо нове покоління, що виросло на повоєнних руїнах, не здає собі справи з провідних думок цих Свят, але інтуіційно відчуває повагу і святість давніх традицій, і все-таки увесь нарід держиться досі старовіцьких святочних звичаїв і поведінок. Цю інтуіційну свідомість чогось величного й святого, переказаного предками і зв'язаного з старовіцькими обрядами, піддержують злучені з святочним часом пісні, — ось як: Колядки, Щедрівки, Гаївки і т. д., — і у них-то найбільше міститься народних традицій, як реліґійних, так господарських і суспільних, поданих у мітичній формі...
Віра в Бога і почуття близькости Бога. З господарських свят первісних народів виходить, що їх мотивом є також бажання народу усвідомлення собі того Найвищого Єства в природі, що дає їм спроможність життя, даючи їм земні плоди й худобу. І в слід за тим стає мотивом Свята реліґія вдяки для Найвищого Єства. ... Святочні обряди, пісні та пляси народів природи зроджують у них ідею Бога. Вони є тими середниками, що викликують у народу почуття близькости Бога, яка є неодолимим бажанням народу і його потребою.
Святий Вечер є Святом природи й її Творця, зродженим на старовіцьких Українських традиціях про Почин Світа. Традиції ці мусять бути дуже давні, бо як реліґійні, так і господарські явища, які в них виступають, годяться в самі первісні, пракультурні часи.
Переважаючою між реліґійними явищами Святої Вечері є віра в Бога. Під ідеєю Бога, котрого, як в часі обрядів, так і в Колядках, називають майже виключно Господом, розуміє нарід Найвище духове єство; а коли навіть згадує про Ісуса, Христа, особливо в старовіцьких схристиянізованих Колядках, то має Його за Господа світа і Добродія народу, коли не змішує його з мітольоґічною постаттю Прадіда.
Взагалі думає нарід на Різдво про справи реліґійні катеґоріями старинними і показує свої реліґійні почування по старому. Це видно по Святовечірніх обрядах і так висловлюються усі старовіцькі Колядки і Щедрівки. Доказом того є цілий перебіг Святої Вечері. Є це високореліґійна пракультурна дія, якою показує нарід свою віру в Бога як Найвище Єство, себе вважає залежним від нього і жертвує йому первенці плодів земних, щоби його ухвалити і ублагати. Отсі жертви, особливо їх предмет, спосіб пожертвовання та їх служивці характеризують без всякого сумніву культурний степень реліґії, яка на Святий Вечер показується.
Це є типові образці пракультурні, на причуд вірно збережені народною традицією. Це не лиш історична пам'ятка, але це глибоко прочута народом душевна спадщина, що увійшла атавістично в його життя і мусить мати явний і суспільний вислів; і має його оце в родиннім вогнищі.
Служивцями культово-реліґійних актів Святої Вечері є майже рівнорядно Господар і Господиня; а щонайменше, є Господиня при тих діях духовною помічницею з службовим характером. Бере в них ділову участь часом і дехто з рідні і це дає доказ, що до участі в шануванні є покликана уся рідня.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
У піснях зложив нарід свою сповідь, відкрив свою душу, виявив свободолюбні змаганя та зобразив вірно свою вдачу. Через народні піснї вчимо ся пізнавати людську душу, учимо ся розуміти і любити людей та цінити в кожній людині те, що в нїй є людського.
Народні піснї — се неначе національна біблїя українсько-руського народу, се книга мудрости, у якій зложив нарід плоди свого довговікового досвіду. Християньске духовенство в інтересї церкви старало ся викоріняти серед народу давну віру, заказуючи і виклинаючи стародавні обрядові піснї, як "бісовскія пінія" або приноровлюючи сї піснї до християньских сьвятих і празників.
(Ст. Дубравський: Біблія Українського народу)
Листки з приводу цієї Пісні:
Українське Свято Воведення 4.12 - Передріздвяний Святочний час.
Первовічна Павутинка: Ой як то було з Початку Світа
Стежки до листків про Українські традиції.
| 
