| |
В мене світле волосся, блакитні очі
І кожна зустрічна жінка мене хоче.
Хоче доторкнутись, хоче обійняти,
Хоче мене пристрасно поцілувати.
Коли я в самих трусах гуляю по пляжу,
Кожна стежить за мною –
Дивиться, куди я ляжу.
Але я до жодної з них не підходжу,
Я занадто гарний,
Я цього зробити не можу.
Та хіба ж спроможна до кохання та краса?
Та вона ж собою повна, значить – пуста вона.
І кохання – ілюзія, кохання – ілюзія,
Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія!
А ти м'ясо!
А я такий апетитний!
М'ясо!
А я такий соковитий!
М'ясо!
А я такий ароматний!
Краса – то ілюзія!
Я такий, я такий!
Ні, ні, ні, ні!
Я високий брюнет, я кремезний, засмаглий!
Я до кохання по-справжньому спраглий.
Я вже майже живу в тренажерному залі,
Бо хочу, щоб на мене западали кралі.
В мене біцепси, трицепси, дельти, трапеції,
А пахну так, неначе щойно запірнув у спеції.
А ще я частенько в люстерко на себе дивлюся,
Бо я сам від себе тягнуся...
Та хіба ж спроможна до кохання та краса?
Та вона ж собою повна, значить – пуста вона.
І кохання – ілюзія, кохання – ілюзія,
Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія!
Покуштуй мене, крихітко!
Розірви мене ручками!
Покусай мене зубками!
Посмокчи мене губками!
А ти м'ясо!
Бо я такий апетитний!
А ти м'ясо!
Бо я такий соковитий!
Просто м'ясо!
Бо я такий ароматний!
Краса – то ілюзія!
Я такий, я такий! | |
