Забирайся геть

Тихо осінь ступа, тихо осінь стука,
Крізь розчавлене літо гордливо жовтіє
Непомітна пора, божевільна мука,
Захід сонця багаттям пала та не гріє..

Ми марнуємо час, ми марнуєм час
І крізь скло окулярів в різбляній оправі
Погляда він на нас, дико зирка на нас
І жує сигарету товстими губами...

Довжелезне авто, шкіряний чорний плащ,
Гладкі пальці руки сяйвом золота грають
Та гітари давно на появу його
Не звертають уваги, не звертають...

Забирайся геть!..

Поділитись сторінкою: