| |
Реперів нема, є королі хіп-хопу,
Почати все із того, що всіх послати в жопу,
Грандіозне его, великі плани
Диви, про що читають маленькі растамани.
Домоткані Емінеми вигадують проблеми,
Бо дуже довго міряти про власні ідеали
І зовні не пригнічено, все тупо запозичено,
Хіба про це ви мріяли, шановні аксакали?
Ріал чи не ріал, мені не зрозуміал,
Пре або не пре – єдиний аргумент,
Реп – гаряча страва, війна а не забава
І голий понт – головний інгрідієнт.
Тихше, спокійніше, обличчя попростіше,
Коли слова народні – відразу ширше ніша,
А це вже інші гроші, конкуренти – киш!
Навкруги вороги, а я, блін, Кібальчиш!
Приспів:
Що ви там робите? Їсте насіння?
Непорозуміння, непорозуміння...
Кого убиваєте у боях із тінню?
Непорозуміння, непорозуміння...
Питання намба два: навіщо голова?
Одна добре, дві – краще, без голови теж можна,
Бо практика показує, доводить і доказує,
Що думок не треба, вистачить образи нам.
От чому, наприклад, поганий маю вигляд,
Батьки, як бджоли, пашуть мені на лапсердак
І все, конфлікт зав'язано, і автор зобов'язаний
Світу розповісти, що в ньому не так.
Напише він римовано, що щастя гарантовано
Мажорам, що нема життя нормальним пацанам,
Що навкруги гидота, отрута і сволота,
Концепція готова, читайте по складам.
Приспів.
Тиць-миць, бліцкріг – із лайна у топи,
Остолопи рулять так само там і тут,
І по усіх стандартах телепні у чартах,
Амеріка, голі баби, Голівуд.
І хіп-хап сторі – це бруд на дворі,
Протести позабуті, їсти хочуть люди,
На десерт всіх знову посилають в жопу,
Пафос із повітря – магія хіп-хопу.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
