| |
Що в гаю стоїть калина приморожена:
Сік червоний став солодким — був гірким.
Це й мені таке кохання наворожене,
Що я маю на мороз піти із ним.
Приспів:
Ой моя дивна доле,
Це не сльози, не болі,
Не благання дівочі,
Не дівочі жалі:
Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.
Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.
Білим снігом всі стежини запорошені,
Там калина необламана, густа.
Це й мені мороз і сонце наворожені —
Хай примерзнуть неціловані уста.
Приспів.
Ой же ти, моя любове наворожена,
Виростаєм серед гаю ти і я.
Милий знає: я калина приморожена,
Я солодка і гірка — навік твоя. | |
