| |
Якраз заходив падолист...
Тобі б ще з нами бути й жити,
А ти зів'яв, як жовтий лист,
І небесам подавсь служити.
Без тебе двір наш став пустий
І постаріла наша хата.
Без тебе став я сам не свій,
І посивіла з горя мати.
Приспів:
Весна минає – тебе немає.
Без тебе тепле літо проліта.
Барвиста осінь сльозу втирає,
І знову зимно дихає весна.
Зазнав ти змалечку біди:
Зимою спав в холодній хаті,
Сьорбав "болтушку"* з лободи,
А як підріс, то втратив матір.
Ти не шукав легких доріг,
Бо мав од Бога вмілі руки.
Ти ніс добро в руках своїх
І мужньо зніс нестерпні муки.
Приспів.
В садку щебече соловей,
Та не співає наша мати.
Стоїть весна, не йде з очей,
І я стою – чекаю тата.
Зійди, як сонце, подивись,
Як тільки ми тебе чекаєм,
Привітно з неба посміхнись,–
Тобі ми пісню заспіваєм.
Приспів.
Хоч ти ніколи не прийдеш,
Я все життя отак простою.
Я буду згадувать тебе
І тихо плакать за тобою.
Я буду образ твій нести
У серці з вірою святою.
Через роки, через віки
Ми ще зустрінемся з тобою. | |
