Дощик

Дощик, дощик
Капає дрібненько:
Я ж думала, я ж думала,
Запорожець, ненько.

Коли б знала, коли б знала,
Відкіль виглядати,
То б наняла, заставила
Стежку промітати.

Аж він іде, аж він іде,
Ступає дрібненько, -
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!

Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить, -
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить;

Розсердився, розгнівився
Мій милий на мене,
А як гляне, серце в'яне,
І в нього, і в мене.