| |
Мені приснився сон, що навкруги зима,
Так холодно мені - не вимовлю ні слова,
І снилось, що тебе у мене вже нема,
Ні погляду твого, ні ласки, ні любові.
Розлуку заметіль стелила на поріг,
І серце, наче птах тривожилось у грудях,
І так я захотів цей розтопити сніг,
І сподівався я, що ти мене розбудиш.
Приспів:
О слава Богу, ти у мене є,
О слава Богу, поруч ти зі мною.
Чому ж мені ж спокою не дає
Цей дивний сон, де ми чужі з тобою?
Чи може я у чoмусь завинив,
Чи може маю гріх перед тобою?
Я так тебе без пам'яті любив,
І знов люблю великою любов'ю.
І я з останніх сил вернувся з небуття,
І радісно відчув, що знов душа у тілі,
Стояла тиха ніч, ти спала мов диття,
І щось собі у сні губами шепотіла.
Я ніжно нахиливсь до милих твоїх вуст,
І клявся, що тебе ніколи не ображу,
Лиш тільки б ти була у сні і наяву,
Бо що без тебе я у цьому світі важу?
Приспів. (2) | |
