| |
Вишневий садок поріс бур'яном,
Як серце козацьке в степу полином.
Розбиті дороги, пропите село,
І нас запрягають в чергове ярмо.
Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!
Ганебная правда – як гори сміття,
Від Сяну до Дону – красиве життя.
Мій Київ втрачає шляхетність віків!
Що далі – Одеса? На черзі є Львів...
Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!
Приспів:
Рушник вишиваний, на покутті ікона.
Я в бабиній хаті, я знову вдома.
І байдуже те, що тобі скажуть чужі,
Бо є найважливішим те, що скажеш ти.
Рушник вишиваний, теплий хліб на столі.
Немає в світі рідніше землі.
Поки мої сади не стомились цвісти –
Мені є що сказать, є що відповісти.
А чорнії діри нас ваблять і ждуть.
Проллють нашу кров, потім нам продадуть.
Годують примарами тисячі літ,
Стравили зсередини славний мій рід!
Ми голі і босі, тому недарма
Відкритеє небо є наша душа.
Та душу роздерли на Захід, на Схід,
Чужинці вже пишуть за нас "Заповіт".
Чорт забирай, чорт забирай!
Чорт забирай, бережи нас Боже!
Приспів.
І поки у друга ще спалах в очах,
Відчуй його руку, і хай згине страх!
На прю чи на кіл – вибирати тобі,
Загинути в бою чи гнити в тюрмі.
А хто ж ти – кріпак чи козак?
Хто ж ти – кріпак чи козак?
Хто ж ти – кріпак чи козак?
Наволоч чи герой?
Приспів. | |
