| |
Хтось кохає, та так, що розривається світ.
Хтось звикає, і дозволяє тільки любить!..
А нам би з тобою, спокійно без бою,
Кохання без болю, нам на двох!..
Приспів:
Моя любов, ти - мій священний храм!
Що в мене є, усе тобі віддам!
А вечори на двох змінимо на світанки.
Ти?.. Ну, де ти?..
Моя любов, нехай ми ще чужі,
Та клином світ зійшовся на тобі,
А вечори на двох змінимо на світанки!..
Навстіж двері, і я лише за крок до тепла,
М'яко стелять солодкі напівправди слова,
А скільки позаду від раю до аду
Любовного яду нам на двох...
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
