Музика любові

Десь із лісу, із якогось пралісу,
Із якоїсь вічності, чи що,
Музика збентежено озвалася,
Заіскрилась, наче срібний шовк...

Музика озвалась, як із радості,   |
Що нарешті хтось її почув!        |
І росли її крізь мене парости,    |
І світили золотом свічок!..       | (2)

Все, що сталось якось несподівано,
Та й інакше статись не могло,
Музика незвична, як подія та,
Що крізь хащі в серце на пролом...

Це тому, що ти в сіянні янгола    |
В мить оцю з'явився при мені,     |
Музика стогнала, квітла, плакала, |
В соте воскресати на вогні!..     | (2)

Поділитись сторінкою: