Присвята поезії та музиці

Ви як завжди
Приходите знов мені в сни
Тихим смутком у образі долі,
Золотаво-рожевими хмарами днів,
Обнадійливим вітром в полі.

Ти – поезіє, думо печальна моя,
Моя горда мучителько владна.
Чом твоя лише правда у серці сія,
Твої туга і біль незрадні?!?

І ти – сестро поезії, спраго душі,
Вічна музико – всесвіту пристрасть.
Спопеляй і рятуй у полоні дощів!
Крізь мізерності тлін – Божа іскра!

Через вас лише
Й вами мій світ промовля
І вогнем вашим пахне хлібина,
Вашим сонцем-очима зорить немовля,
Й посміхається Батьківщина.

Поділитись сторінкою: