Довго парубочиш

Ти, Андрію-парубію,
Довго парубочиш.
Женитися ти боїшся,            |
А може, не хочеш.              | (2)

Подивися сам на себе,
Як ти виглядаєш —
Голова вже трохи сива,         |
На ногу кульгаєш.              | (2)

Цю дівчину, що ти сватав,
Не треба брехати —
Вона тобі обіцяла              |
Ногу порівняти.                | (2)

Вибирай собі дівчину, щоби
Мала чорні брови і довгії коси,
Бо ті білі обскубані           |
Такі злі, як оси.              | (2)

Щоби гарно заспівала,
Легко танцювала,
Щоби тобі по ногах             |
Вона не ставала.               | (2)

Щоб раненько все вставала,
Тихенько ходила,
Щоби тебе до полудня           |
Вона не будила.                | (2)

Щоб раненько все вставала
І піч розпалила,
Щоби тобі на полудне           |
Кулеші зварила.                | (2)

Щоб варила легкі страви, —
Нехай не мудрує,
Бо квасоля і горох             |
Тебе дуже дує.                 | (2)

Щоби вміла все робити
Та ще й віск зливати,
Бо без цеї процедури           |
Ти не зможеш спати.            | (2)

Ти вже вдома не ночуєш,
Спиш, де ніч попаде,
Як немає дівки в Коропці,      |
То йдеш в Горигляди.           | (2)

Мама вже її зустріне
На своїм порозі.
Першу ніч ти з нею будеш спати |
В своїм оборозі.               | (2)

Ти, Андрію-парубію,
Маєш ганджів купу,
Як до року не вженешся,        |
То підеш на групу.             | (2)

Поділитись сторінкою: