Вітерець

В садку питався вітерець,
То в квіточок, то в деревець:
А де ж поділась пара та,
Що тут щасливою була?
Зашумів зелен-сад до вітру:
Він пішов, - інша.

Приспів:
Впиралось серце і не вірило йому,
Казало серце: "Я його не відпущу".
І зародилася в душі
Зневіра у любов, - слова пусті.

І вітер закружляв завив,
Але ж він так її любив.
І сам був свідком тих утіх,
Ховав квітками листям їх.
А вона - вже його колишня,
Приведе іншу.

Поділитись сторінкою: