| |
Спить небо, я нічого не бачу
На блакитному фоні і нічого не чую.
Та якщо подумати, то нема, що втрачати:
На ранок все накриється, я знову занудьгую.
Всі живемо у світі, якого не знаємо
І знати не хочемо, що теж не погано.
Бо болить голова і від того, що бачу
Хоча в інший вимір мені ще зарано.
Я не бачу кольорових снів... | (4)
Навколо всі хворіють на параною,
Співають безглузді пісні про кохання.
В цих піснях все сопливо, як у лікарні,
А кохання римується зі словом страждання.
Ці убогі насправді не можуть кохати,
Та і страждати з них теж ніхто не вміє.
Їх вистачає тільки на кухонні розмови
Про те, хто скільки грошей намиє.
А я хочу жити, щоб сонце у вікна,
Дівчата у двері і крила на спину,
Щоб п'яні жлоби не вчили батька,
Як йому треба робити дитину.
Щоб рано не треба було прикидати,
Скільки тобі залишилось жити
І щоб навколо не було нікого,
Кого б захотілося матом покрити!
Я не бачу кольорових снів... | (4)
Не втрачай свого життя ані дня, |
Вір тільки собі, все інше маячня. |
Не спи, коли навколо кипить тусня, |
Ти унікальний так само, як і я! | (2)
Я не бачу кольорових снів, | (2)
Я не бачу кольорових... | (3)
Я не бачу кольорових снів... | |
