На головну сторінку

Вилинули Соколи с Чужої Сторони

(Ясний Сокіл і Соколя)

Реліґійно-мітологійні видива Спасіння

Українська народна пісня
До мого пісенника: 1 2 3

 
Вилинули Соколи 
С Чужої Сторони
Сіли-впали у Лісі 
На Превоздобному Древі-Оpіcі
Ізвили собі Гніздо Щерлатноє 
Ізнесли Яйце Жемчужноє 
І вивели собі Дитя 
Бездільне 
Та Безрідне 
Ясне Соколя

То як полетів Сокіл Старий 
На Чужу Україну Живности доставати
То він собі Живности не достав 
Тілько 
Бездільне Своє та Безрідне Ясне Соколя утеряв

То він у Свою Україну прилітає 
Свого Бездільного та Безрідного Соколяти на місті не застає  
То він Сизокрилого Орла стрічає  
І до єго Словами примовляє 

Ей Сизокрилий Орле
Чи ти не чув чи не прибачив де то Моє Дитя 
Бездільне та Безрідне Ясне Соколя поділося

Ей то Сизокрилий Орел теє зачуває 
До Ясного Сокола Словами примовляє 
Ей то ти то Ясний Соколе

Їхали Стрільці 
Булахівці 
З Города 
Царьгорода 
Та твоє Гніздо Щерлатноє увидали 
Та Оріх-Дерево зрубали
Та Твоє Дитя 
Бездільне 
Та Безрідне 
Ясне Соколя
Забрали 

Та в город Царіград заношали 
Та Сребраннє Пута на ноги надівали 
Жемчугом очи йому закривали  
Та Івану Богословцю на утіху продавали 

То то Івась Богословець єго забірає
Золоті Пута на ноги надіває 
І Жемчугом очі запускає
По Царигороді гуляє 
І Ясне Соколя на руках носить серце своє утішає 

То як би-ж ти Ясний Соколе над Цариград-город надлетів
Та жалібненько заквілив
Хай Твоє Дитя 
Бездільне та Безрідне Соколя
Не так то весело буває
Не якої птиці не ввижає
Головку склоняє
То чи не буде Іван Богословець велике милосердіє мати
Чи не буде єго на Високий Вал викидати

То Ясний Сокіл теє зачуває
Над город Царигород надлітає
Жалібненько проквиляє

То Ясне Соколя теє зачуває
Свою головку низенько склоняє
І очі під ліб пускає
То Іван Богословець на єго поглядає
Важко здихає
До своїх Слуг словами примовляє 

Ой ви вірні мої Слуги 
Возьміть Оце Дитя
Бездільне та Безрідне Соколя
Та Золоті Пута з ніг скидайте 
Жемчуг з очей здіймайте 
Та на Високий Вал виношайте
Та на Тихий Вітер єго пускайте
Буде на єго Тихий Вітер повівати
Чи не буде воно на своє здоровья змагати

Ой у Сьватую Неділеньку барзо рано пораненьку
Бездільне та Безрідне Ясне Соколя забірали
Золоті Пута з ніг скидали  
Жемчуг з очей знімали   
Та на Високий Вал виношали 
На Тихий Вітер пускали

То Ясний Сокіл на Сиру Землю крильця свої спускає 
І Своє Дитя 
Бездільне та Безрідне Ясне Соколя
Поспішно на крила хватає 
Під Високу Висоту залітає 

Та город-Царигород заклинає
Оже хоч ти Царигород-город на сребро-золото багатий 
Шо є в тобі шо їсти і пити
І хороше ходити
Та немає чоловікові одрадости 

    Услиши Господи  у прозьбах / у нещетних молитвах
    Дай Боже миру царьському / народу християнському
    На многая літа / до коньця віка!
Поділитись сторінкою: FB
 
  ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ
[cховати]

Ключові слова: Думи, Козацькі пісні, Обрядові пісні, Народні пісні, Вилинули Соколи с Чужої Сторони, Ясний Сокіл і Соколя, Реліґійно-мітологійні видива Спасіння
Джерело: Українські релігійні роздуми про Спасіння © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2003

Примітки: Українські реліґійні роздуми про Воскресіння, Неволю і Спасіння.

Пісні ВеликодніСпасительні: світ не по Правді. Пісні-плачі Сокола-Прадіда.




Астрально-мітологічна символіка Викрадення і Неволі Сокола.

― Чего же вы хотите? ― заботливо спросила Екатерина.

― Ваше царское величество ... черевички, что на ногах ваших...:-)


Пісня подає мітологійне видиво нападу на Ясне Соколя ― символ Молодого Місяця і взагалі Астральних Світил ― Стрільців-булахівців та закривання його очей Жемчугом. Символіка зрозуміла: спроба викрадення і затемнення Астральних Світил, розз'єднання й підкорення Світа.

Світові аналогії до цього видива наводились. Особливо важливі Фінські ― про визволення Світил Спасителем або невинною дочкою мітичного Коваля. Спільною темою є пошукуваня мітичного чинника Щастя, з яким деякі відміни Фінських мітів утотожнюють Місяць і Сонце.

Зникнення Світа ― це знак нещастя:

Ой в Ліску в Ліску на Жовтім Піску

Ой уся Правда тепер погасла

Правда пропала кривда постала

В тую годину Два Брата Рідненьких потопало.

На Синьому Морі на Білому Камені сидить Сокіл Ясен

Ой на Чорному Морі на Білому Камені

Судна Козацькії-Молодецькії на Три Часті розбиває.

Гей на Чорному Морі та на Камені Біленькому

Гей усі Поля Самарські почорніли.

Гей усі Поля Самарські почорніли

Ой всі Поля Самарськиї не зоряли

Всі Мої Квіти Луговиє і Низовиє понидєли.

Питається Дніпр Тихого Дуная

А в Тій Темниці Сімсот Козаків Бідних Невольників.

Гей на Чорному Морі да на Камені Біленькому

Гей що на Чорному Морі та на Тому Білому Камені

Що на Чорному Морі на Камені Біленькому


Святий Збір, Ідеал щастя та Астральна символіка згасання Правди.

В Колядках Астральна Трійця, Місяць, Сонце і Зоря, ― це символ Прадіда (Прабатька) з Ріднею, мітичний Взірець щасливої сім'ї, мітичний чинник та Ідеал щастя, символ "Давньої Правдоньки Старих Людей" ― давнього Закону Любови.

Трійця ― також символ Різдва і приходу Господа. Різдво означає яву Світа-любови, а в ньому ― Людини люблячої. Любов світить, освічує і просвіщає, як і Трійця. Людина любляча стає просвіченою, освіченою.

Рідня в злагоді-гармонії й любові — це Святість, Боже улюблене місце, храм, де служать Богу і де Бог служить людям. Той, хто шукає Бога, знаходить Його в любови-рідні. Символіка Бога в Астральній ґлорії ясна ― світло і радість сімейної Любови, народження і виховання дітей.

Викрадення Світил, їх затемнення означає згасання Правди ― зникнення Ідеалу щастя-любови. Тоді настає вічна неволя й недоля затемненого світа, не по Правді, в якому все воюють пани-царі. У світі не по Правді розпадаються сім'ї, віддаляються діти від батьків, розверзається прірва між поколіннями, розпорошуються люди.

Якщо зникають чи руйнуються мітичні взірці, то світ земний псується, занепадає. Чи світ не по Правді (="сучасне" суспільство) не викрадає дітей у батьків? Як батькам не "утеряти" дітей в такому світі? Як батькам турбуватися за дітей? Як зберегти й уберегти Небесні взірці, не допустити їх підміни скороминущими споживацькими, здобичницькими?

Так пояснюються Колядки, а за ними ― Пісня про Ясного Сокола і Соколя.

Ой ходив ходив Місяць по Небі

Ой ходімо ми Бога шукати

Бога шукати людей спасати

Ой ходили та блудили Три Коляднички

Не служи ти королю служи Богу-царю

Кришталеві Ворітця й одчиняються

Ой в Ліску в Ліску на Жовтім Піску

Ой уся Правда тепер погасла

Правда пропала кривда постала

Гей у Неділю та бардзо рано-пораненьку

Та лучше ж то ми будемо

У Чистому Степу собі Живности доставати


Праведність ― правидність ― світил і людей.

Є в Пісні ідея, подібна до Фінської, ― про Світила (=вищі сутності) для втіхи тільки богачів, владарів Города-Царигорода, замість рівномірного Світла і служби всім людям, багатим і бідним. Тоді нема "Божого Світу ні Сонечка праведного (правидного)", не стає Щастя-долі, життя людям.

На срібло-золото багатий та немає од Радості.

В кінці Пісні говориться:

І своє Дитя

Бездільне та Безрідне Ясне Соколя

Поспішно на крила хватає

Під Високу Висоту залітає

Та город-Царигород заклинає

Оже хоч ти Царигород-город на сребро-золото багатий

Шо є в тобі шо їсти і пити

І хороше ходити

Та немає чоловікові од Радости


або ― з іншої відміни:

Од Царіграда-города Ясний Сокіл одлітає

До свого Дитяти Словами промовляє

Чи лучше каже Бездільне-Безрідне Ясне Соколя

У Чистому Полі безпешно гуляти

Ніж у Царіграді-городі у Івана Богославця

На руках проживати


Бо царь на царє війско збирає.

Колядки ж співають, що із-за панів-царів і воєн, які вони постійно розв'язують, Правди нема:

Ой в Чистім Поли блисько Дороги

Чомуж так не є як було Давно

Як було Давно а в Преждевіку

Свєтам Николам Пива не варєт

Свєтам Рождествам Служби не служєт

Свєтам Водорщам Свічи не сучєт

Бо уже давно як Правди нема!

Уже сє царі повойовали

Бо царь на царє війско збирає

А брат на брата мечем рубає

Сестра сестрици чари готує

Ой бо син вітцє до права тєгне

Донька на матїр гнїв піднимає

Ой бо кум кума зводит з розуму

Сусїд сусїда збавляє хлїба



Плачі Сокола-Прадіда.

Тому плаче Сокіл-Прадід, квилить-проквиляє, за Ясним Соколям (=душа людини, її надія, діти), застерігає, хоче людей спасти і спасає. Його пісня ― це Пісня-плач.

Гей на Чорному Морі та на Камені Біленькому

Гей на Чорному Морі

Та на Камені Біленькому

Там сидів Сокіл Ясненький

Ой жалібненько квилить-проквиляє

Да на Чорнеє Море спильна поглядає

А що на Чорному Морі щось не Добреє починає


Пісні-плачі Сокола-Прадіда як особливі поетичні твори зроджуються з праісторичних Колядних традицій, ― про Різдво Світа, космічні Творчі Води, Сльози і Купіль Бога, про Прадіда як Вчителя, Вірника і Лицаря Божого, Речника людей перед Богом, про Плач Сокола ― та їх продовжують в історичному часі. З цих традицій виходять народні назви для такого роду Пісень ― "плачі", "козацькі плачі", "козацькі (молодецькі, лицарські) пісні".

Реліґійно-мітологійні видива Спасіння.

Подібна до невинної дочки мітичного Коваля з Фінських переказів, ― яка визволяє Небесні світила і тим спасає людей, ― Дівка-бранка Маруся-попівна Богуславка, Український жіночий образ Спасителя. Ця Діва-спасителька є символом Зорі, яка звіщає, ― як на Свят-Вечір, так і перед Великоднем, ― велике Свято, Різдво-Відродження Світа, прихід Господа та Спасіння з Неволі неправди.

Козаки Бідні Невольники символізують викрадені й заховані Астральні Світила, Місяць-Нів та Зірки (=діти, соколята).

В "Ніч перед Різдвом" Гоголя ― Відьма краде майже всі Зорі (символ дітей!), які так і не повертаються на Небо, і ніхто того не помічає! Чорт (чорний і нечистий, як булахівці:-) ― викрадає Місяць, потім його з кишені "випадково" губить і Місяць ніби-то повертається назад.

Чи той самий? чи підмінений? може людям лишається не той світ ― світ без Світа, світ не по Правді, ― удаваний, вигаданий, не Добрий? Ніхто не помічає викрадення-підміни Світа і не шукає Його. Вакула шукає черевички ― знаходить їх у цариці, в "Цари-городі". З'являються "нові" ― "історичні" ― чинники щастя, мірила і запоруки.


Алегорія неволі сокола.

― Встаньте, ― прозвучал над ними повелительный и вместе приятный голос. Некоторые из придворных засуетились и толкали запорожцев.

― Не встанем, мамо! не встанем! умрем, а на встанем! ― кричали запорожцы. ...

― Светлейший обещал меня познакомить сегодня с моим народом, которого я до сих пор еще не видала, ― говорила дама с голубыми глазами, рассматривая с любопытством запорожцев. ― Хорошо ли вас здесь содержат? ― продолжала она, подходя ближе.

― Та спасиби, мамо! Провиянт дают хороший, хотя бараны здешние:-) совсем не то, что у нас на Запорожье, ― почему ж не жить как-нибудь?..

― Чего же вы хотите? ― заботливо спросила Екатерина.

― Ваше царское величество ... черевички, что на ногах ваших... ( Ночь перед Рождеством)

Гомін гомін гомін по діброві... Галагани (Ґалаґани)... Носи...


У Пісні не говориться про "пташку в золотій клітці". Сокіл ― птах мисливський: його ловлять, "приручають", готують до полювання.

Коли сокола пускають за здобиччю, він "вільний". Може й не переслідувати нещасну здобич, не вертатися, втекти на "свободу".

Отже мова про неволю служби ― "на втіху" панам-царям, в їх нескінченних війнах, завоюваннях, в погонях за здобиччю, за землею. Про власне бажання здобичі і без міри, про добровільну неволю у світі не по Правді, про забуття давніх Ідеалів та Закону Любови.

А десь ми поверх всякої міри гріха набрали.

Да ще ж хотілось швидше здобичі набірати.


Із-за цього Правда загасла, нема в світі Правди, пояснюють Колядки. За це карають Вітцева-матчина Молитва і Сльози.

Які дійсні історичні події та особи могли відобразитися в Пісні?

Це заробітчанство, жадоба здобичі та слави будь-якою ціною, воєнна жорстокість. Це війни ХУІІ ст., в яких брали участь козаки-найманці. Можливо, саме Тридцятилітня війна. Символічні Тридцять Літ у неволі згадуються в Пісні про козаків бідних невольників та Дівку-бранку Марусю-попівну Богуславку.

Це всі ті, хто став на службу панам-царям: козаки-найманці, реєстрове козацтво, старшина, поети... Їх безпосереднім символом є "стрільці-булахівці".

Пісні-плачі Сокола не про розквіт, не про історичну славу, а про переродження, занепад і моральну катастрофу ― саме в цьому полягає катастрофа історична.

Вони тужать, як і Колядки, за старими традиціями служби людям і Богу, за давнім Законом Любови, за мітичною Славою Прадіда ― Вчителя, Лицаря-Козака і Вірника Божого, Речника народного перед Господом. Переживають за те, що людям тепер потрібне те золото-срібло, яке в шапки набирають, а не Золото-Срібло Колядок і Щедрівок, символ Різдва і Творення Світа, Любови, Первовічної Пари.

Але вони і Суд судять. Попереджають про неминучу кару Божу ― кару Вітцевої-матчиної Молитви і Сліз. Застерігають проти неволі служби панам-царям, світу не по Правді, та забуття давніх Ідеалів.

Ясний Сокіл (Прадід, Спаситель) рятує з неволі своє Дитя (=душа людини, поет, козаки, народ), для життя по Правді-любови, для служби людям і Господу Богу. Пісні-плачі Сокола повертають людей до розуміння найвищого добра в особі Бога та віри в Божий справедливий суд, до Отцевої-матчиної Молитви, до Звичаю, до Радості ― до Чистого Поля (=Правдиве життя). Вони спасають людей від неволі затемненого світа, не по Правді, в якому воюють пани-царі.

Без сумніву, відома була ще Староукраїнцям загально-світова, ― і особливо Полудневого Сходу, ― думка про неминучий Прихід Спасителя з Неба: сліди цієї старої ідеї можна доглянути виразно в старинних Колядках і Щедрівках, в шануванні Прадіда. Ця ж думка в Пісні про Ясного Сокола. Ідея християнська про народження Спасителя світа скріплює оцю давню віру Українців у Бога Творця, в те, що Він навідається до своїх людей, принесе їм благословенство і охоронить від злого.

Колядки та Щедрівки повняться символами Життя і Його стверджують. Навіть в січі світу не по Правді чоловік мусить триматися Правди:

Що в Батька Грицька тай Син Василько

Буду в січі жить Бога боронить

А як повернусь може оженюсь

А як повернусь тоді оженюсь


Листки з приводу цієї Пісні:

Українські реліґійні пісні-роздуми про Неволю та Спасіння.

Плач Сокола. Традиції Батька.

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.



Староукраїнська культура й реліґія приявлюється в давніх передхристиянських святах — реліґійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в зв'язаних зі Святочними часами народних піснях і в уривках давніх обрядів. Хоч зараз велика частина Українського народу, — особливо нове покоління, що виросло на повоєнних руїнах, — не здає собі справи з провідних думок цих Свят, але інтуіційно відчуває повагу і святість давніх традицій. І все-таки увесь нарід держиться досі старовіцьких Святочних звичаїв і поведінок. Сю інтуіційну свідомість чогось величного й Святого, переказаного предками і зв'язаного зі старовіцькими обрядами, піддержують злучені з Святочним часом пісні, — ось як: Колядки, Щедрівки, Гаївки і т. д., — і в них-то найбільше міститься народних традицій, як реліґійних, так господарських і суспільних, поданих у мітичному вигляді.

...Відтворити з тих традицій образ давньої Української віри і культури. Ця віра триває досі, хоч не є висловлена догматично, а давня Українська культура є в основах сучасного життя народу. Нарід жиє старими ідеями — а інтеліґенція народна переходить над ними до порядку денного, не здаючи собі справи з їх культурної ціни і сили, не розуміючи психіки народу і будучи в постійній з ним дисгармонії; не цінить культурного давнього дорібку, який мав колись свою стійність і міг би бути вихіснуваним і сьогодня, хоч інші зараз життєві й культурні обставини й поняття. (Кс. Сосенко)




Пісню додано:  29.07.2008
Відредаґовано: 25.02.2010
Переглядів: 3904

  ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ
[cховати]
  ВАША ДУМКА ТА ПОБАЖАННЯ
[cховати]
 
  ВИПРАВЛЕННЯ ТА ДОПОВНЕННЯ     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
  Адреса цієї сторінки: http://www.pisni.org.ua/songs/271616.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB