| |
Слід сльози нам востаннє
Подарує кохання.
На очах, на снігах
Гори вкриті мовчанням.
Дощ сльозу вітру змиє,
Серце втратить надію -
Більш не зігріє, не навіє.
На Заході маревом зітліє.
Не зігріє... Не навіє...
Серце втратить тривогу, серце...
Сонце вкаже дорогу, сонце...
На відстань неба відпусти мене,
І слів нам не треба - все мине.
Як змінити майбутнє?
Зберегти незабутнє?
Нам втратити легко в мареві тіней,
Здобутих коханням блиск очей.
Стане осінь весною, весною,
Змиє тіні водою, водою,
Але всюди зі мною, зі мною
Вічна сила любові, любові,
Енергія її... | |
