| |
Ти, сину, ще малий і не збагнеш:
Чому нас у квартирі тільки двоє,
Що є у тебе рідний батько теж,
Та він не часто бачиться з тобою.
Я не сховала світ його очей,
І залила любов мене, як повінь,
Я все забула в трепеті ночей,
І не питала: "Чий він? Звiдки? Хто він?"
Приспів:
Два келихи вина, два келихи вина,
В однім - кохання мед, а в іншому - провина.
Два келихи вина ми вип'ємо до дна
За наш солодкий гріх - за сина.
Звичайно, в тому не його вина,
Що я ні наречена, ні дружина.
Я долю власну вибрала одна,
І в мене є сьогодні ти, мій сину.
Я все йому простила в світі цім,
І, що тепер я вдіяти повинна:
Сьогодні він прийде до нас у дім,
Адже він батько твій, твій батько, сину.
Приспів.
Не маю я ні болю, ні жалю,
Хоч дні і ночі зимні і порожні.
І я нікого більш не полюблю,
Хоч це не раз було зробити можна.
Я за коханим двері зачиню,
Сама у світ самотності порину,
І сто надій від себе віджену,
І батька знов чекатиму для сина.
Приспів. (2) | |
