| |
— Я не можу спать ночами – серце плаче і щемить
Я тебе образив, мамо, ненароком, мимохіть.
Не сказала ти нічого, тільки очі відвела
І гірка печаль-тривога поміж нами пролягла.
Обніми, обніми мене знову за плечі,
І до серця мого, хоч на мить притулись.
Щоб ніколи між нас не було ворожнечі
Обніми мене знов, обніми як колись.
Не печалься, сину милий, – прoжени думки сумні,
Я давно тебе простила, але й ти прости мені
За мою жіночу вдачу і за мій сердечний щем,
Я ж тебе все рідше бачу і сумую день за днем.
А життя летить так швидко, дні складаються в літа.
Не сумуй, моя лебідко, ти така ще молода.
Хай розтають всі образи як холодні віражі
Коли ми з тобою разом сяє сонце на душі. | |
