Танго

І знов з'єднались в одну оману
О дивне танго, і сум, і пристрасть.
Пливу на хвилях твого туману,    |
Згубила керму, спалила пристань. | (2)

І б'ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п'янім вирі.
Блакитне сонце мені світило |
А буде чорне, а може сіре?  | (2)

Чекає прірва на кожнім схилі,
Та сум і пристрасть манять так п'яно.
Пливти все далі, віддавшись хвилі,
Зрадливе танго твого туману.

Та завтра вранці під перший промінь
Мені не пристань, туман насниться.
Зоріє ясно в чаду і втомі,       |
О, світла ніжність твоя криниця. | (2)

Поділитись сторінкою: