| |
На зорі моїх днів
Бованіла сльота,
Тільки янгол яснів,
І кружляв, і літав.
Янголе, янголе мій....
А в глуху німоту,
Коли обрій зникав,
Крізь мою суєту
Він стояв і чекав.
Янголе, янголе мій....
А коли обривалось
За грані життя,
І вже сонце ховалось,
Він десницю простяг.
Янголе, янголе мій....
Добрий стороже мій,
З пломенистим чoлом
Хорони нас, завий,
Притуляясь крилом.
Янголе, янголе мій.... | |
